За що можуть заарештувати?

У цій публікації ми розповімо про підстави, які дають право на арешт громадянина України. Для розуміння суті питання, на самому початку визначимося, що термін “арешт” не зовсім вірний у більшості випадків. Треба відрізняти поняття “арешту” від “утримання під вартою”. Отже арешт — це вид покарання за скоєний злочин, у той час як утримання під вартою — це запобіжна міра на стадії досудового розслідування. Найчастіше, коли ми чуємо про арешти, або читаємо подібну інформацію у пресі, мається на увазі саме утримання під вартою, а не власне арешт.

Крім того, слід розуміти різницю між утриманням під вартою та стандартним затриманням особи органами правопорядку, на строк до 72 годин (3 доби) з ціллю перевірки даних, тощо. Для утримання під вартою до 60-ти діб з можливістю продовження терміну —обов’язково потрібне рішення суду. Нижче ми перечислимо загальні підстави обрання запобіжного заходу у виді утримання під вартою.

По-перше, варто зазначити, що утримання під вартою — є найсуворішою запобіжною мірою, та не застосовується без твердого обґрунтування її необхідності. Слідчий або прокурор (також слідчий суддя) повинен довести суду обґрунтовану підозру щодо скоєння особою злочину, наявність ризиків, що особа буде переховуватися від органів правосуддя, може знищити докази, або ж скоїти наступний злочин. Крім того повинно бути доведено, що ні одна з більш м’яких запобіжних мір, не зможе вберегти від вищезазначених ризиків.

Крім того, існує чіткий перелік обставин, за яких може бути застосоване утримання під вартою:

• До особи, яку підозрюють у скоєнні злочину, за який законом передбачено штраф у розмірі більше 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (економічні злочини);
• До особи яку підозрюють у скоєнні злочину, за який законом передбачене позбавлення волі на строк до 3-х років, при умові, що особа була раніше судима, переховувалась від правосуддя, або підозрюються в скоєнні іншого злочину;
• До особи яку підозрюють у скоєнні злочину, за який законом передбачене позбавлення волі на строк до 5-ти років, якщо буде доведено, що знаходячись на волі, вона переховувалась, перешкоджала кримінальному провадженню, або підозрюються в скоєнні іншого злочину;
• До особи яку підозрюють у скоєнні злочину, за який законом передбачене позбавлення волі на строк більше 3-х років, при умові, що вона була раніше судима;
• До особи яку підозрюють у скоєнні злочину, за який законом передбачене позбавлення волі на строк більше 5-ти років;
• До особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав за кримінальний злочин (та може прийнятися рішення про екстрадицію даної особи).

Разом з застосуванням утримання під вартою (арешту) у виді міри попередження, суд визначає також і розмір застави, у випадку внесення якої особа звільняється. Зазвичай у цьому випадку накладаються певні зобов’язання, як наприклад, заборона виїзду з населеного пункту, передача на зберігання паспорту та ін. Що стосується злочинів, що привели до загибелі людини, або були скоєні з застосуванням особливої жорстокості — суд має право не назначати заставу. Теж саме стосовно випадку загрози скоєння особою злочину, або якщо раніше у рамках даного провадження вже застосовувалась міра попередження у вигляді застави, але була порушена.

Зазвичай суди вказують строк у 60 днів утримання під вартою, але він може бути подовжений за клопотанням прокурора або слідчого. Все ж існують граничні строки: до 6-ти місяців у провадженні щодо злочинів невисокої і середньої тяжкості, 12-ть місяців щодо провадження по тяжким або особливо тяжким злочинам. Щоб отримати додаткову консультацію та кримінально-правовий захист, пропонуємо скористатися послугами адвокатів компанії “Інвікта”!